Андрій Лунін: «Коли дивилися VAR, я пропотів так, ніби дві години пропрацював»

Володимир Звєров спіймав найкращого воротаря Чемпіонату Світу U-20 на відпочинку в Туреччині. Але Андрій Лунін не відмовив у спілкуванні головному редактору програми Профутбол. – Як відпочивається Чемпіону Світу? –...

Володимир Звєров спіймав найкращого воротаря Чемпіонату Світу U-20 на відпочинку в Туреччині. Але Андрій Лунін не відмовив у спілкуванні головному редактору програми Профутбол.

– Як відпочивається Чемпіону Світу?

– Відпустка довгоочікувана, так що відпочивається «ВЕЛИКОЛЕПНО». Взимку в Європі, по суті, немає відпустки, так що зараз дуже добре. Взимку на Новий рік давали 5-6 днів.

– Коли закінчується відпустка?

– Збиратимуть у період з 5-го по 8-е липня, потім дадуть 10 днів відпочинку. І вже далі піде робота, підготовка.

– Це графік Реала чи Леганеса?

– Це по всій Іспанії так. Збиратимуся приблизно в один період.

– Я маю на увазі головне – з ким починатимете збори?

– Скажуть пізніше.

– Чи відійшли уже емоції після чемпіонату? Чи досі гаряче на душі?

– Емоції ще зі мною, і ще залишаться надовго.

– Зараз уже виринають на просторах медіа-експерти, які «з самого початку вірили в перемогу». А яка вам давалася установка упродовж турніру? Головний тренер запевняв, що філософія була – йти від матчу до матчу…

– Так і було. І Васильович (Петраков – прим.), і гравці говорили в інтерв’ю так, як і у роздягальні. Першим завданням був вихід із групи з першого місця. Потім нам сказали, що було б добре пройти 1/8, чого наша збірна ще не робила ніколи. Нам треба переступити цей бар’єр, сказали. Переступили. Далі 1/4: «Хлопці, є шанс на півфінал, бути в трійці призерів. Залишився останній крок. Будете все життя шкодувати, що не вийшли у фінал». Вийшли. І вже перед фіналом сказали, що це найважчий крок: «Якщо виграєте, то назавжди залишитеся в історії». Ось так йшла розмова.

Тренер поставив нам командну гру, ніхто не тягнув на себе ковдру. Ми всі мали завдання – грати на команду, на результат, допомагати один одному. І ми грали, як команда.

– Який для вас був найтяжчий момент групового турніру?

– Якщо зараз згадувати… Всі матчі були тяжкі. З точки зору психології, то перша гра – проти США. І тому, що це був старт турніру, і тому що у них сильна команда, де вистачало зірок. І за рівнем команда тягнула на те, щоб боротися за золото. З Нігерією було важко, бо треба було захищати перше місце у групі. А у плані фізики – поєдинок із Катаром. Ми виграли, але гра нам не давалася. Пацани відбігали дуже багато, витративши купу сил.

– Данило Сікан після матчу з Нігерією дивувався – чим їх годують, що вони всі такі великі?

– Це точно. Дуже міцні хлопці.

– Нігерійці били вам два пенальті, один ви відбили. Потім ще був не відбитий пенальті у фіналі. Один із трьох – нормальний результат? Ви все-таки вважаєтеся спеціалістом із пенальті.

– Ну, можна було й краще. Треба три із трьох (сміється).

– Кореєць у фіналі хитнув вас, останньої миті змінивши рішення…

– Ми перед кожною грою готувалися із Кернозенком (тренером воротарів – прим.), аналізуючи у кожній команді по кілька виконавців. Дивилися відсоток ймовірності, куди хто битиме. Той кут, в який пробив кореєць, для нього «основний». Але, бачите, у грі рішення приймаються миттєво. Я в таких випадках кажу «гравець не туди пробив».

– В’ячеслава Кернозенка можна якоюсь мірою назвати вашим хрещеним батьком у футболі. Вам особисто було легше, що він був на цьому турнірі тренером воротарів?

– Я був дуже цьому радий. Надзвичайно приємно було з ним працювати. Він дуже сильний тренер. Я працював у трьох клубах, багато з ким спілкувався.. Моя думка – Кернозенко в Україні у трійці найкращих серед тренерів по воротарях.

– Він добрий чи злий поліцейський?

– 50/50. Вимогливий у роботі, різносторонній. І переплюне багатьох польових гравців у почутті гумору.

– А польові коміки, на відміну від воротарів?

– Ну, у воротарів, свій гумор.

– Хто серед польових футболістів був головним коміком?

– Максима Чеха можна записати туди. Ще Корнієнко, Сафронов.

– Після спарингу проти Південної Африки (останнього перед ЧС – прим.) Олександр Петраков дав доволі емоційне інтерв’ю. Йому нагадали, що Україна ніколи не проходила на ЧС далі 1/8 фіналу. Петраков різко відповів, мовляв, наші футболісти уміють грати 3 матчі, а на 4-ий їм не вистачає сил, психології. При цьому вжив слово «безхарактерні». Дуже рідкісний випадок, коли тренер публічно говорить так про свою команду. З вами він був такий же різкий у словах?

– Це тренер, який каже все, що думає, і у побуті, і на камеру. Нам він казав те саме. Що наших гравців вистачає тільки на 3 гри. А далі «втомилися, хочемо додому», ще якісь причини… Але було багато моментів і у тренувальному процесі, і на теоріях, де було видно – Петраков та його тренерський штаб набралися досвіду з попередніх чемпіонатів світу та Європи. І вже інакше вели роботу, спілкувалися з нами, підбирали правильні слова. Дуже добре, що у команду підібрали таких хлопців, які розуміли ці слова, чули, готувалися, терпіли до кінця і довели до перемоги.

– Саме з цим була пов’язана ротація? Коли переможний склад мінявся, причому солідно…

– Головний тренер одразу сказав, що нам потрібна буде ротація, і одним складом ми не зможемо витягнути турнір. Треба була ротація, щоб одні відпочивали, а інші мали шанс завоювати місце у старті. Сказав: хто себе проявить, гратиме у старті.

– Момент вашої особистої ротації, коли вас забирали до національної збірної. Ви пропустили чвертьфінал проти Колумбії, а потім полетіли на півфінал. Як переносили ці польоти туди-сюди?

– Фізично було нелегко за 4 дні стільки перельотів… В Україну летів із пересадкою. Назад, звичайно, було легше. Чартером було швидко, комфортно. Рівень! Я подякував Андрію Васильовичу (Павелку – прим.). Він коли сказав, що зроблять мені чартер після Люксембургу, я 10 разів перепитав, чи це правда. Не вірилося особливо – ну де я, а де чартер? Серйозно, 10 разів перепитав. Фізично було нелегко літати, але морально розумів, що потрібен і там, і там. Бути поруч із нашими найкращими гравцями у національній збірній – це дорогого вартує.

Петраков запитав перед відльотом, чи повернуся я на півфінал, якщо пройдуть. Я кажу – ну, ви таке питаєте!

– Віталій Миколенко не рвався з вами?

– Думаю, на такому турнірі, та ще й з таким результатом, хотів би зіграти будь-який футболіст. Але Віталік уже гравець національної збірної. І, я сподіваюся, надовго. Думаю, у нього всі думки були тільки про матчі національної команди.

– Особливістю Чемпіонату Світу, причому не лише у нашій групі, була відсутність очевидних фаворитів. Це стало зрозуміло вже по ходу турніру. Аргентина програє Малі, Португалія не виходить із групи… У вашому квартеті так само не було фаворитів. Лише у півфіналі такими стали називати італійців. Вам статус не очевидного, але все ж аутсайдера допоміг проти Італії?

– Не пам’ятаю, щоб ми хоч у якомусь матчі були фаворитами. Щоб були якісь офіційні дані, чи висновки експертів, чи коефіцієнти… Або було рівно, або ж ми вважалися аутсайдерами. Це було здорово. В тому числі проти Італії.

– На рівні U-20 Італія така ж зла і кусюча, як національна збірна? Так само вичікують свого часто єдиного шансу?

– Це точно. З ними було надзвичайно складно. Італія – це тактична виучка. Вони дуже грамотні, дисципліновані, потужні, фізично підготовлені. До того ж технічно озброєні. Але за рахунок нашої цілісності, командної дисципліни та терпіння ми досягли результату.

– Що подумали, коли італійці забили на 92-й (!) хвилині? Ще до перегляду VAR…

– Я одразу ж підійшов до Валери Бондаря, запитав: він тебе ударив, чи ні? Валера сказав, що ударив, відтак я трошки заспокоївся. Бондар перший і вказав арбітру, що треба дивитися VAR. Коли дивилися VAR, такі нерви були. Я так пропотів, ніби дві години пропрацював.

Ще дуже важко було дивитися на телевізору матч проти Колумбії… Значно тяжче, ніж грати.

– Завдяки чому, на вашу думку, став можливим вихід у фінал?

– В першу чергу, це досвід тренерського штабу, досвід попередніх турнірів. А також взаєморозуміння між гравцями і тренерами.

– Від Кореї рано пропустили, але потім зрівняли, і, як мені здалося, майже всю гру тримали контроль над ситуацією. Чи це правильна думка?

– Ця наша команда 90% матчів грала від дисципліни, на контратаках, за рахунок стандартів. І 10% – це контроль мяча і позиційні атаки. Якщо візуально дивитися, ми сильно не перегравали нікого у контролі мяча. Але ми і не давали створювати суперникам багато моментів, ми всіх тримали під контролем. Було важко, бо половину матчу граєш без мяча. Але в плані гольових моментів плюс-мінус все було під контролем.

– До речі, про стандарти. Центральний захисник Денис Попов по ходу турніру був найкращим бомбардиром збірної. Після ваших слів, то не так і дивно…

– Ден – це пффф… Ну, щоб гучно не розповідати… По тому, що бачив, будучи з ним поруч. Думаю і надіюся, що буде основний захисник для Динамо, національної збірної. У нього дуже високий рівень. Як захисник він мені дуже подобається.

– І уже пішли у пресі назви команд, які цікавляться або ж «цікавляться» Поповим, а також іншими гравцями. Хлопці вас не просять поділитися досвідом на майбутнє, як воно там, в Європі?

– Та ну. Мені ж не 30 років, щоб поради роздавати.

– В який момент ви усвідомили, що стали чемпіонами?

– По-перше, хотів сказати про емоції від фіналу. Повний стадіон, тисячі наших уболівальників, розкішна підтримка. Сама організація була на найвищому рівні. Все було супер. А коли повірив? Ну, відсотків на 90% повірив після третього м’яча. Але навіть після 3:1 корейці грали достатньо агресивно, ситуація була напружена. Вони бігли вперед, вантажили мячі. Один гол могли засунути.

– Коли святкували після матчу у готелі, уже вірилося, що стали Чемпіонами Світу?

– Всі не могли в це повірити. Олександр Петраков говорив слова подяки і прощання. 5 років провели разом. Він був близьким до того, щоб пустити сльозу. Було зворушливо та емоційно. Капітан подякував усім за 5 років, за пережиті емоції. Все було круто.

– Усі бачили, вас в інстаграмі привітав Куртуа. Чиї ще привітання з футбольного світу запам’яталися?

– Багато було привітань. Написав директор Реала Калафат, тренер воротарів Реала, тренер воротарів Леганеса. Було надзвичайно приємно!

– Зідан?

– Ні, не писав.

– Ви вже, мабуть, прочитали в інтернеті, що залишаєтеся на наступний сезон в Реалі, будете дублером Куртуа? Як реагуєте на таку інформацію?

– Ніяк. Коли мені скажуть щось особисто, тоді реагуватиму.

– Це інформаційне вкидання?

– Ну, можливо хтось має певну інформацію. А може просто так пишуть (сміється).

– Ви готові конкурувати з Куртуа за першого номера Реала?

– Я для цього туди й перейшов.

Источник материала: Footboom.com/

Категории
Спорт
Лента новостей

Похожие сообщения