Андрій Павелко: «Вирішив не балотуватися в Раду і повністю зосереджуся на розвитку українського футболу»

Президент УАФ Андрій Павелко не буде поки ставати депутатом. Серед головних пріоритетів на найближче майбутнє – збірні, УЄФА і ФІФА. — З одного боку, сьогодні наша країна є епіцентром...

Президент УАФ Андрій Павелко не буде поки ставати депутатом. Серед головних пріоритетів на найближче майбутнє – збірні, УЄФА і ФІФА.

— З одного боку, сьогодні наша країна є епіцентром політичних подій, йде активна підготовка до позачергових парламентських виборів, і на цьому тлі юнацька збірна U-20 виграє ЧС, молодіжка через 10 років перемагає в турнірі Лобановського, а національна збірна після перемоги у групі в Лізі націй лідирує у групі відбору на Євро-2020. Ви ж маєте безпосередній стосунок до цих двох, політичного і футбольного, світів одночасно… В якому графіку живете? І чи виходить усе встигнути?

— Так, насправді це, свого роду, унікальна історія. І насиченість сьогоднішнього періоду привела мене до думки про те, що в житті не буває так, коли можна встигнути все скрізь одночасно. Варто все-таки концентрувати свої зусилля на одному напрямі, або, якщо їх декілька, то потрібно розставляти пріоритети.

Наприклад, якщо цікаво, можу коротко описати останні свої півтора місяці: перша справа Мораеса (слухання в УЄФА, — ред.) — Швейцарія, потім я полетів до Вашингтона, три дня там, повернувся не додому, а в Будапешт, де проходив фінал жіночої Ліги чемпіонів. З Будапешта, по прильоту, відразу відправився в Баку, де відбулися фінал Ліги Європи і моє перше засідання в складі Виконкому УЄФА. Там же я був обраний головою Комітету УЄФА по статусу гравців, трансферів, агентів і матч-агентів. Потім був переліт у Мадрид — на фінал Ліги Чемпіонів. Після — Париж, де проходив Конгрес ФІФА, а далі дві гри у Львові. Між матчами у Львові була ще поїздка в Дніпро. Потім відбувся матч в Лодзі, який приніс титул чемпіонів світу для нашої збірної U-20. І потім знову Швейцарія, де слухалася апеляція у «справі Мораеса». Ось це мій приблизний робочий графік протягом останніх півтора місяців.

У цей же період я провів ще три засідання бюджетного комітету, де були розглянуті і прийняті низка важливих рішень.

— М’яко кажучи, графік справді дуже насичений. І як витримуєте ритм? Може, є якісь секрети?

— Ритм життя, напевно, багато в чому залежить від характеру людини. Себе я вважаю працьовитим, тим більше, що є ще і спортивний гарт із дитинства. Коли займаєшся спортом, виробляється дуже гарна якість — не шкодувати себе і не давати собі слабину.

Спорт формує характер і потреба йти до поставленої мети до кінця: через біль, через втому, через невдачі… Потім, в якийсь момент, постійне навантаження стає нормою. Для молоді, до речі, у мене з особистого досвіду така пораду: займатися спортом потрібно не тільки для фізичного розвитку та здоров’я, а й для того, щоб виробляти силу волі, стійкість характеру, витривалість, цілеспрямованість. У подальшому житті, мені здається, люди, що мають спортивне минуле, стають більш успішними, тому що вони вже готові не здаватися після перших труднощів або невдач.

І ще — я раніше якось не думав про це, але зараз розумію, що спорт з ранніх років відмінно справляється з лінню в дорослому віці, властивої кожній людині. Він вчить дисципліні, і постійна праця над собою вже стає звичкою. А це шлях, який змушує тебе досягати успіхів.

— Якраз про успіхи українського футболу хотілося запитати далі. Три наші збірні різних вікових категорій продемонстрували відмінні результати. Навряд чи це можна назвати везінням… Ви очолюєте Українську асоціацію футболу з 2015 року. Що конкретно робили інакше, ніж робилося раніше, щоб вийти на такий результат?

— Насправді за ці 4 роки відбувалися дуже великі системні зміни в УАФ, за які нас часто і незаслужено критикували.

Спочатку, коли ми тільки прийшли, багато представників старої команди залишалися на своїх робочих місцях. Через якийсь час, було зрозуміло, що нічого доброго з цього не вийде: тривали договірні ігри, ставки, все це покривалося і ніякої зацікавленості змінити систему у членів «старої гвардії» не було. Природно мене це не влаштовувало і спостерігаючи за тим, що відбувається, намагався швидко робити правильні висновки. Тоді і почалися глобальні кадрові реформи в управлінській структурі організації.

Акцент у цьому питанні робив на залучення молодих кадрів, за що, знову-таки, багато хто критикував. Говорили, що ми, мовляв, пачками звільняємо «професіоналів, які роками тут працювали», а насправді сиділи на сумнівних схемах і отримували за це різного роду винагороди.

Скільки було розмов щодо Андрія Шевченка і його призначення головним тренером національної збірної… Його називали «недосвідченим», але сьогодні, як кажуть у футболі, — «результат на табло».

У нього дуже сильна тренерська команда, що складається з професіоналів з Італії, Іспанії. А сам Андрій — це символ українського футболу, який має величезний авторитет серед всього футбольного світу.

За аналогією, молодих і амбітних тренерів ми залучили і в інші збірні. Прийшли Сергій Нагорняк (тренер юнацької збірної, — ред.), Руслан Ротань (наставник молодіжної збірної, — ред.). Я вважаю, що у цих хлопців велике тренерське майбутнє у футболі.

Паралельно, подивіться, з нами сьогодні в УАФ працюють не тільки молоді, а й відомі у всьому світі своїми футбольними досягненнями люди: Мирон Маркевич, Олег Протасов, Анатолій Дем’яненко та Олександр Шовковський. Останні двоє — легендарні капітани київського «Динамо».

Зазначу, що в Будинку футболу сьогодні вперше працюють усі три українських володаря «Золотих м’ячів»: згаданий мною Андрій Шевченко, Олег Блохін та Ігор Бєланов.

По суті, це був ще один акцент в нашій кадровій реформу: ми запросили людей з справжніми футбольними іменами і залучили їх до прийняття рішень, в тому числі і з питань збірних.

— Чи багатьох довелося звільнити?

— Немало, і я думаю, що на цьому наші кадрові ротації ще не закінчилися. Ви, напевно, не знаєте, але в УАФ працювало близько 300 осіб. Це кількість співробітників, як для маленького заводу, як ніби ми тут щось виробляємо. Хоча у нас — футбольна громадська організація.

Третім акцентом в нашій кадровій роботі стало залучення в український футбол іноземних фахівців.

Вперше наші західні колеги очолили в Україні дуже важливі комітети УАФ. Комітетом з етики та чесної гри керує сьогодні Франческо Баранка (італійський функціонер — ред.). Лучі Лучано (італійський арбітр — ред.) очолив напрямок підготовки рефері. Томас Грімм (швейцарський юрист і футбольний функціонер, — ред.) став главою Української Прем’єр-ліги. А до складу тренерського штабу національної збірної увійшли Мауро Тассотті і Андреа Мальдера з Італії і Педро Харо з Іспанії.

Такого раніше в українському футболі не було, і приймаючи всі ці кадрові рішення, я виходив з того, щоб наші засадничі напрямки були влаштовані і функціонували за європейськими стандартами.

— А чому не було? Що заважало запрошувати іноземних функціонерів? Або вони не хотіли працювати в Україні?

— Усе набагато простіше. Їх ніхто не запрошував, бо завжди знаходилися зацікавлені особи в тих чи інших посадах. Ви навіть не уявляєте, скільки в Будинку футболу було «ходаків» від деяких осіб з проханням поставити на комітет ту чи іншу «свою» людину.

— А що міняли в фінансових питаннях? Якщо міняли.

— Перше і дуже важливе рішення, яке було ухвалено мною на посаді президента УАФ у цьому напрямку — це залучення іноземних незалежних і авторитетних аудиторів. Перш за все, два роки, ми працювали з міжнародною компанією KPMG. Потім, після того, як УЄФА почали користуватися аудиторськими послугами Ernst&Young, ми теж підписали з ними контракт.

Я розумів, що маючи таких зовнішніх аудиторів, буде гарантована прозорість наших фінансів, хоча минулі президенти і пропонували нам свої «кишенькові» аудиторські компанії, і своїх бухгалтерів… Сьогодні ж у нас є звіт авторитетних міжнародних організацій за кожен наш фінансовий рік, чого раніше ніколи не було. У цих звітах все чітко і прозоро.

У пріоритетах фінансування теж відбулися зміни. Основні засоби ми сьогодні витрачаємо на підтримку і розвиток юнацького, молодіжного, дитячого футболу і, звичайно ж, наших збірних. На прохання тренера Олександра Петракова, ми, наприклад, збільшили кількість зборів для юнацької збірної, посилили їх і інші збірні додатковими тренерами…

— Про Петракова багато писали останнім часом, адже сьогодні це перший в Україні тренер чемпіонів світу. Навіть була інформація про те, що з УАФ його нібито збиралися звільнити. Чи так це?

— Ні, звичайно. Подібні заяви — повна маячня. У мене з Олександром Васильовичем відразу склалися дружні стосунки. Ми з ним разом ще відправляли збірну U-20 на фінал ЧС у Нову Зеландію у травні 2015 го. Сьогоднішню збірну чемпіонів світу Петраков набрав через півроку після обрання мене президентом, перший збір команди відбувся в серпні 2015 року.

УАФ завжди йшла назустріч всім побажанням і потребам команди. На прохання Петракова додали і нових тренерів, і збори, і фінансування на більш розширений календар. Андрій Шевченко зі своїм італійсько-іспанським тренерським штабом провів для юнацьких збірних кілька стратегічних нарад, де презентували концепції тренувань національної збірної.

У цілому, з нашого боку, ніколи не було ні єдиного відмови.

— А скільки сьогодні в УАФ взагалі збірних України?

— Таких команд у нас 20. Та, на плечах нашої громадської організації 20 збірних, які виходять на поле під українським прапором. Це все вікові категорії молодіжних збірних (U-15, U-16, U-17, U-18) чоловічих і жіночі команди, а також це збірні по інших видах футболу (футзал, пляжний та інші).

Ось наші чемпіони світу — поки вони ними ставали, вони не отримали від держави ні копійки фінансової допомоги.

Усі три збірні (юнацька, молодіжна і національна), які сьогодні досягли тріумфальних перемог — теж не отримують нічого з держбюджету.

Загалом, за всі 4 з половиною роки, протягом яких я очолюю Будинок футболу, на потреби УАФ не було витрачено жодної державної гривні.

— Якщо на збірні не витрачали, то на будівництво футбольних майданчиків витрачали. Нещодавно в Будинку футболу щодо цього проходили обшуки…

— Випереджаючи ваше запитання, відразу відповім. Бюджетні гроші витрачаються не УАФ і витрачалися вони не на потреби УАФ. Бюджетні гроші витрачалися для того, щоб в кожному смт діти могли займатися спортом. Платили це гроші абсолютно різним підрядникам, які вигравали тендера і будували майданчика. За останні час побудували вже близько 2000, і сьогодні на них грають в футбол десятки тисяч дітей і дорослих.

Але в цей період у наших опонентів було велике бажання дискредитувати всі програми розвитку, які реалізує УАФ. Внаслідок масштабної замовний інформаційної атаки, багато хто користувався неперевіреною інформацією, у тому числі і про держпрограму по полях. Усі давно знають автора цієї атаки, і кожен футбольний уболівальник теж знає цю людину.

Але ми не проти ніяких перевірок. Нехай йдуть. Ми ніколи не будемо закриті від перевіряючих органів, і навпаки робимо все, щоб уся інформація про нашу діяльність, а дуже часто вона спотворювалася, в законному порядку була перевірена, а результати перевірки доведені до громадськості. Ми вже отримуємо результати багатьох аудиторських та інших перевірок, і вони позитивні. І скільки б окремі особистості не намагалися нас очорнити, це ніколи не вплине на те, щоб в нашій країні з’являлися нові спортивні майданчики та стадіони.

Чи не вплинуть вони і на те, щоб наші збірні вигравали і ставали чемпіонами світу. Я вважаю, що за цим всім стоїть заздрість успіхам, заздрість того, що самі не змогли досягти такого результату.

— Через 4 роки керівництва УАФ, ви увійшли до складу Виконкому УЄФА і очолили один з найважливіших комітетів. Яка роль цих призначень для України, які перспективи для нашого футболу?

— Цінність входження України до Виконкому УЄФА дуже значна. Вона полягає в тому, що ми будемо перебувати у центрі тих реформ і революційних змін, які диктують і яким слідують сьогодні УЄФА.

Ми обов’язково повинні бути всередині цих процесів, тому що коли ти поза, то починається стагнація. Тоді немає можливості бачити передові ідеї, бути генератором таких ідей, займається втіленням їх у життя.

Це дуже важливо і сьогодні це не тільки велика відповідальність, але і дуже велика можливість для України працювати в сім’ї УЄФА. Я вважаю, що це заслуга не Павелко, а всього українського футболу. Коли делегати конгресу УЄФА голосували на виборах Виконкому, то, звичайно ж, вони голосували за нашу велику команду УАФ, яка сьогодні користується вже великим авторитетом в європейському футболі. Це показало таємне голосування, яке дало можливість виграти в авторитетних конкурентів.

Я дуже вдячний тим нашим футбольним зіркам — Бєланову, Блохіну, Шевченко, нашому мерові Києва Віталію Кличку, відомому спортсмену, а також президенту НОК Сергію Бубці за підтримку. У цілому є багато проектів та ідей, які обов’язково будуть реалізовуватися в українському футболі за участі УЄФА.

— Заговорили про УЄФА, і не можу не запитати про «справу Мораеса». Дисциплінарний комітет УЄФА виніс в ньому рішення, яке стало прецедентом. Сьогодні точка в суперечці вже поставлена, але вона можливо, не остаточна, тому що федерація Люксембургу озвучила наміри звертатися до Лозанни. Питання наступне: як на все, що відбувається, реагує сама національна збірна? Також цікава Ваша думка, кому і навіщо це взагалі було потрібно?

— Звичайно ж, ця ситуація не могла не відбитися на наших гравців. Але я їм дуже вдячний. Навіть в останній грі, коли Мораес отримав травму, то команда якраз багато разів говорила, що у неї є додаткова мотивація виграти ще раз у Люксембургу, в тому числі, і тому що суперники намагаються у неспортивній боротьбі отримати ці три очки. Це ніколи не прикрашає футбол, коли очки оскаржуються в кабінетах. Для цього є поле, де і повинні команди боротися за результат.

А щодо зацікавлених в цій історії, я б не хотів придумувати ніяких змов, але, на жаль, факти говорять про те, що ми боролися за нашу збірну і за наших уболівальників не просто проти наших колег з інших федерацій, але цим колегам дехто допомагав з України. Інформацією.

Коли ми в дисциплінарному органі УЄФА і в апеляційному органі УЄФА відстоювали інтереси збірної і країни, то було дуже неприємно, що озвучувалася інформація проти нас, отримана безпосередньо зсередини, з України.

Я щиро не хочу думати, що в спробах нашкодити мені особисто, є люди, які вирішили піти проти результату України і кожного з наших збірників, які на полі кров’ю і потом добувають свої перемоги.

— Ми поки все про футбол і про футбол, але ви ж ще й політик, а у нас вибори на носі…

— Я політик, так, але я напевно політик-романтик (посміхається, — ред.). і готовий пояснити чому.

— Чому ж?

— Починав я свою політичну кар’єру з успішного бізнесу, який давав мені можливість матеріально допомагати в соціальних сферах: створити першу футбольну школу, допомагати дітям. Потім був успішний розвиток регіональної обласної федерації футболу. Потім я очолив регіональний олімпійський комітет у Дніпрі. Він з передостаннього місця по Україні став першим під моїм керівництвом. І сьогодні зберігає цю позицію.

Потім, у якийсь момент, консерватизм або навіть монополізм на владу в українському політикумі похитнувся. Створювалася команда «Фронт змін», і тоді дуже багато молодих успішних бізнесменів прийшло в політику. Це Геннадій Зубко, я, Вадим Меріков (губернатор Миколаївської області — ред.), Микола Клочко (губернатор Сумської області). Багато хлопців із бізнесу йшли в політику, щоб щось змінити.

В принципі, те ж саме, що і зараз відбувається. Ми бачимо те, як сьогодні прийшла нова хвиля молодих політиків. Але у нас було складніше, ми тоді боролися з дуже жорсткими і монопольними позиціями «Партії регіонів». Усі, хто прийшли у той час, домоглися успіху. І сьогодні ніхто з них не тримається за політику.

Читав ось недавно інтерв’ю Геннадія Зубка. Він, наприклад, теж прийняв рішення не йти в наступний парламент…

— Теж? Чому «теж»?

— Тому що я теж прийняв рішення не брати участь в майбутніх парламентських виборах. Це моє усвідомлене і, я вважаю, правильне рішення. Мені важливіше сьогодні сконцентрувати увагу на футболі, на користь нашої збірної, на роботі в УЄФА і ФІФА, де я є членом дисциплінарного комітету. Це дуже відповідальні завдання.

Тим більше, що в Раді я зміг реалізувати низку поставлених раніше перед собою цілей. Мені вдалося вперше в Україні запровадити кримінальну відповідальність за договірні матчі у спорті (так званий «закон Павелка» — ред.). Крім того, я вдячний за законодавчу підтримку з боку парламенту успішного проведення у столиці двох фінальних матчів жіночого і чоловічого фіналів Ліги Чемпіонів-2018.

По ходу моєї політичної діяльності мені довелося очолити Асоціацію футболу в складні часи. Початок 2015 року — були активні військові дії, і клуби зникали на очах, фінансування всередині повністю припинялося, багато футбольних шкіл і академій закривалися. Я добре пам’ятаю цей момент. Але паралельно у мене була відповідальна посада в Парламенті, і не міг нікого підвести. Сьогодні ж є можливість багатьом політичним силам показати свої найкращі якості при владі, а у мене є можливість сконцентрувати всю увагу і зусилля на футболі.

— Тобто, це остаточне ваше рішення?

— Так, однозначно. І навіть без сумнівів.

— І вам не надходило пропозицій про місця в партійних списках або йти по округу?

— Чому ж? Навпаки, було багато таких пропозицій, але всім довелося ввічливо відмовити.

— Добре, тоді як давно ви прийняли рішення відмовитися від депутатства?

— Це рішення було прийнято ще десь півроку тому, після виборів до Виконкому УЄФА.

Крім того, я думаю, що відмова від депутатства дозволить мені приділити більше уваги соціальним сферам і напрямками. Це, наприклад, все та ж моя ініціатива (є законопроект) щодо обмеження можливостей для молоді вживати алкоголь, наркотики і сигарети, і замість цього займатися спортом. Я думаю, що це буде одним з моїх головних пріоритетних напрямків в роботі.

Буду об’єднувати сили політиків, місцевих органів влади, відомих спортсменів, громадських організацій, які розуміють важливість такої ініціативи і розділяють зі зміною цей пріоритет.

І плюс, звичайно, я дуже хочу, щоб мій рідний Дніпро відчував усе ті кращі привілеї від децентралізації. Хочу, щоб політичні команди у Дніпрі працювали на розвиток нашого регіону.

Я, насправді, пишаюся тим, що саме нашим складом бюджетного комітету була впроваджена реформа бюджетної децентралізації та бюджетне стратегічне трирічне планування.

Добре пам’ятаю 2015 рік, це дуже був важкий бюджет, і в цей же період доводилося вносити зміни до бюджетного кодексу про передачу бюджетного фінансування на місця. Тоді йшли довгі дискусії, ми розуміли, що це величезний ризик в час війни зробити таку реформу і віддати фінансові повноваження на місця. Такого ніхто не робила в хороші часи, коли економіка, розвивається, а не падає.

Але всі знають, що бюджетна децентралізація, це одна з кращих реформ, яка пройшла за ці 5 років. У цілому, звіт про роботу бюджетного комітету під моїм керівництвом, я думаю, ми представимо найближчим часом.

— Говорячи про пріоритети на майбутнє, Ви згадали політичні команди Дніпра. Чи означає це, що ви маєте намір брати участь в місцевих виборах 2020 роки?

— Ні, але я обов’язково буду допомагати нашим командам, обласним, міським, з питань які нам сьогодні вдалося почати і їх необхідно закінчити.

Наприклад, для мене дуже важливо, щоб були закінчені дороги. Це проект — Дніпро-Решетилівка — який з’єднає Запоріжжя, Дніпро, і Київ найсучаснішою 4-х смугової дорогою. Буду робити все, щоб довести розпочате до кінця. Тому я готовий усіма силами допомагати тій дніпропетровській команді, яка буде там сформована.

— Якщо на наступні вибори ви йдете виключно як виборець, тоді за кого будете голосувати і які прогнози щодо коаліції?

— Цікаве питання. По-перше, я буду голосувати за те, щоб ні в якому разі наша країна не пішла в минуле, і не було реваншу. Я буду голосувати за європейський курс нашої країни, за те, щоб наші діти жили в Європейському союзі. Зараз я бачу, що практично всі політичні сили, які йдуть в парламент, націлені на підтримку європейського курсу, крім там однієї-двох, які ставлять під сумнів нашу європейську інтеграцію. Ось крім тих двох, всі інші повинні сформувати хорошу велику проєвропейську коаліцію і привести нашу країну до Європейського союзу. Я думаю, що в цьому процесі я буду брати участь не тільки як виборець, але, а й як активний член команди, команди України, команди збірної України.

Источник материала: Footboom.com/

Категории
Спорт
Лента новостей

Похожие сообщения