«Артемсіль» страждає від мера Соледара і його брата

Вивчення архівних даних допомогло «Нашим грошам» встановити, хто добився арешту рахунків єдиного виробника солі в Україні по надутому до 64 мільйонів гривень боргу. Поганий день – це коли ти...

Вивчення архівних даних допомогло «Нашим грошам» встановити, хто добився арешту рахунків єдиного виробника солі в Україні по надутому до 64 мільйонів гривень боргу.

Поганий день – це коли ти працюєш, аж раптом дізнаєшся, що в тебе забрали всі твої рахунки. Були в тебе гроші – і нема. Ти кидаєшся в банк, а там кажуть, що то Державна виконавча служба тишком-нишком арештувала твої рахунки. І взагалі збираються арештувати все майно заводу за старий борг. Все, можеш закривати завод. Великий державний завод, який взагалі то є найбільшим добувником солі у Східній та Центральній Європі.

Відразу скажемо – не треба тут шукати якихось великих політичних фігур. Містоутворююче для Соледара підприємство вбиває угрупування мера Соледара. Він потім звалить, а соледарцям жити на пограбованому згарищі. Отже ось яка була схема.

Історія почалась в 2005 році. Тоді директор «Артемсолі» Сергій Пирін уклав угоду з таким собі колективним підприємством воїнів інтернаціоналістів «Пам’ять» на якісь ревізійно-налагоджувальні роботи вартістю 16,05 млн грн.

Можливо та пам’ять і несла в собі якусь згадку про воїнів. Але насправді і її генокоді було прошито саме менеджерів «Артемсолі». Справа в тім, що засновником колективного підприємства воїнів інтернаціоналістів на момент підписання угоди були не якісь ветерани, а колективне пiдприємство Соледарського спортивного клубу “Артемсiль”. А цей спортклуб у 2005 році очолював той самий директор «Артемсолі» Сергій Пирін. Звісно з боку «Пам’яті» в договорі в «Артемсіллю» був інший підписант, але то не має великого значення, бо за цим підписантом наприкінці ланцюжку все рівно був директор державного заводу.

У подальшому Пирін йде з посад і в «Артемсолі», і в спортклубі, але це лише наближає нас до сьогодення.

Справа в тім, що угоду 2005 року потім неодноразово доповнювали вже нові керівники «Артемсолі» і «Пам’яті». Доповнювали простими арифметичними діями – просто збільшували вартість угоди. Останнє доповнення припало на червень 2014 року, тоді вартість отих ревізійно-налагоджувальних робіт розігнали до 63,95 млн грн.

І ось яка штука. З боку «Артемсолі» доповнення підписував Олександр Миколайович Степаненко, який у червні 2014 року на кілька місяців потрапити в керівне крісло заводу. А співвласником «Пам’яті» на той момент був, та й нині лишається Ігор Миколайович Степаненко – брат Олександра.

Ось таку нехитру комбінацію з розгоном боргу провернули брати Степаненки, не останні в Соледарі люди. Ну як не останні – Олександр був мером міста в 2006-2010 роках і знову ним є у 2017 році.

І знаєте що найбільш цинічне у всій цій історії? Навіть не те, що нинішнє керівництво «Артемсолі» намагалось в суді довести штучність і шкідливість для державу боргу перед «Пам’яттю».

Відомо, що українські суди – такі самі як і українська Державна виконавча служба (там сидять прекрасні люди, що пройшли детектори брехні і ні в чому неувіноувні). За процент чи комісійні можна отримати будь-яке рішення, навіть те, яке угробить Соледар, містоутворюючим підприємством для якого і є «Артемсіль».

Більше всього вражає те, що цій оборудці не завадило навіть кримінальне провадження №42017050000000452, в рамках якого прокуратура буквально кілька місяців тому почала досліджувати діяльність Степаненків саме по оборудці з «Пам’яттю» на предмет відповідності їх дій статті 364 ККУ (зловживання владою, до шести років тюрми).

Хоча… Може справа прокуратури спровокувала інтересантів до пришвидшення дій з арештом рахунків заводу? Поживемо-побачимо. І зафіксуємо, що прокуратура також перейнялась дилерськими угодами «Артемсолі», по яким окремі юрособи у 2016 році отримували сіль дешевше, ніж інші споживачі.

І так, це стосується тієї самої «Артемсолі», по якій НАБУ вело справу, але Спеціалізована антикорупційна прокуратура забрала справу і передала поліції, де її благополучно похоронили.

Тоді Назар Холодницький заявив, що слідчі НАБУ нібито не знайшли ніяких доказів вини по оборудкам на заводі. Ну ок, маємо тепер таку історію.

Автор: Юрій Ніколов

Источник: Nashigroshi.org

Категории
Статьи
Лента новостей

Похожие сообщения